ЖАР/ЛИХОМАНКА У ДІТЕЙ

Висока температура (лихоманка) у дитини - явище, безумовно, неприємне, яке до того ж викликає велике занепокоєння у батьків.

Лихоманка - це захисно-пристосувальна реакція організму на дію патогенних подразників (віруси, мікроорганізми і т.д.)

Підвищення температури тіла - одна з найчастіших ознак захворювання дитини.

За терморегуляцію в організмі відповідає центр, який знаходиться в області гіпоталамуса в головному мозку, там регулюється і теплопродукція, і тепловіддача.

Ці два основних процеси (теплопродукція і тепловіддача), що регулюють сталість температури тіла, при здоровому стані організму працюють збалансовано.

Сталість температури тіла підтримується для внутрішніх органів, а температура поверхні тіла «оболонки» - непостійна і може бути досить низькою (температура пальців ніг – 25 °С при переохолодженні).

У дітей до 2-3-х років теплообмін має свої особливості:

1. тепловіддача перевищує теплопродукцію;
2. здатність організму дитини (особливо до року) збільшувати тепловіддачу при перегріванні і підвищувати теплопродукцію при переохолодженні значно обмежена;
3. у новонароджених дітей порушена здатність давати типову гарячкову реакцію при патологічних станах, як у дорослих, внаслідок слабкої чутливості нейронів гіпоталамуса.

Зазвичай температура тіла у дитини на 0,3-0,4 градуси вища, ніж у дорослого, до того ж вона вранці менша, ніж увечері або вдень.

Протягом дня температура може коливатися. Так, зранку вона найнижча, а до вечора може трохи підвищуватися. Добові коливання можуть складати до 1 °С.

Наприклад, вдень у малюків температура може підвищуватися до 37,3-37,5 °С, але зовні це ніяк на дитині не відбивається і не є тривожним знаком. Справа в тому, що з активністю дитини посилюється і її психоемоційний стан, тому й відбувається підвищення температури тіла. Цей момент потрібно обов'язково враховувати при проведенні вимірювання температури у дитини - вона не повинна бути емоційно збудженою. Оптимальний час вимірювання - через 30 хвилин після активної гри.

Крім того, величина температури тіла у дитини залежить від місця, де ви її вимірюєте.

Температура тіла може вимірюватися в різних місцях - в пахвовій западині, в прямій кишці, у роті, в зовнішньому слуховому проході (до речі, це не теоретичні міркування - в різних країнах температура вимірюється по-різному).

Формально такою вважається температура вище 37°С.

Однак у здорових дітей будь-якого віку після занепокоєння, фізичного навантаження або просто після їжі температура може підвищуватися до 37,5 і навіть до 38°С.

Здорові діти першого місяця життя також не відрізняються точністю в регуляції власної температури, а у недоношених дітей і дітей з неврологічними проблемами нестабільність температури може спостерігатися і в більш старшому віці.

У новонароджених температура тіла звичайно трохи підвищена, а до року встановлюється в межах норми.

У перерахованих випадках температура, виміряна через годину, зазвичай виявляється нормальною.

Високою температурою у дитини до 6-ти місяців вважається температура вище 38 °С, а для дітей старшого віку - вище 38,5 °С.

Висока температура у дитини є приводом визначити її причину і, щоб уникнути помилок діагнозу, звернутися до лікаря за консультацією.

Вимірювання температури тіла проводиться термометрами. Існують декілька видів термометрів - ртутні, електронні, вушні, інфрачервоні.

Рекомендації для батьків:

• Сьогодні поряд із звичними ртутними термометрами, широкого поширення набули термометри електронні.
• Проте багато хто скаржиться на некоректну роботу електронного термометра - є декілька хитрощів, які допоможуть впоратися з цією проблемою.
• По-перше, після покупки електронного термометра слід його перевірити, вимірявши свою температуру одночасно електронним і ртутним термометром - допустима різниця не повинна перевищувати 0,2-0,3°С.
• По-друге, особливо при вимірюванні температури у дітей, звук зумера слід проігнорувати і потримати термометр ще кілька хвилин - результат буде надійнішим.

Кілька слів про так звані вушні інфрачервоні термометри: до їхніх безперечних переваг слід віднести швидкість виміру - всього дві секунди.

Однак при цьому Ви в кращому випадку отримуєте температуру барабанної перетинки - достатньо для відстеження динаміки температури, але результат може не задовольнити Вашого лікаря, так як різниця між вушною і пахвовою температурою не є постійною величиною, і точний перерахунок неможливий. У гіршому (і досить частому) випадку слуховий прохід буває заповнений сірою - при цьому цифри на дисплеї Вашого термометра матимуть віддалене відношення до температури тіла дитини.

Таким чином, найбільш точним все-таки є старий добрий ртутний термометр.

Хотілося б зупинитися на кількох моментах по використанню ртутного термометра.

Рекомендації для батьків:

• По-перше, якщо дитина спітніла, слід спочатку просушити пахву.
• По-друге, поставивши термометр, слід переконатися, що його кінчик знаходиться саме під пахвою, а не стирчить зовні.
• По-третє, тримати термометр слід не менше п'яти хвилин. Іноді ці п'ять хвилин можуть стати важким випробуванням для батьківської психіки - деяким дітям процедура термометрії категорично не подобається.
• У цьому випадку можна скористатися старим бабусиним способом - поставити термометр не спереду назад, а ззаду наперед. При цьому дитина не бачить градусника, що стирчить, і нерідко поводить себе більш спокійно.

Сама по собі висока температура тіла - це не хвороба. Підвищення температури тіла до 38,5-39°С градусів говорить про те, що організм бореться. І це дуже добре!

Висока температура - це наш власний захисний механізм, коли починають вироблятися імуноглобуліни та інтерферон (білки, які пригнічують розмноження вірусів і деяких видів бактерій). Пік активності інтерферону припадає на 3-4 день. Тому при вірусних захворюваннях і діти, і дорослі відчувають покращення, як правило, тільки на 5-й день.

З іншого боку, висока температура може бути важливим симптомом захворювання. Поспішивши дати дитині жарознижуючий засіб і швидко збивши високу температуру, ви отримаєте наступне: хвороба у малюка буде прогресувати на тлі видимої відсутності підвищеної температури і цілком задовільного самопочуття. При цьому можна втратити час, щоб почати лікування.

1. Запальний процес (наприклад, вірусні та бактеріальні інфекції).
2. Перегрів, тепловий удар.
3. Фізична активність, гіперактивність.
4. Пережитий стрес, плач, сильні емоції (так звана психогенна температура).
5. Реакція на щеплення і алергічна реакція.
6. Реакція на отриману травму або перенесену операцію.
7. Порушення терморегуляції (внаслідок захворювань головного мозку, де розташовані центри, які відповідають за тепловіддачу і теплопродукціюв організмі).
8. Ендокринні захворювання.
9. Конституціональні особливості (у швидко зростаючих дітей може відбуватися збільшення вмісту цукру в крові і підвищення температури).
10. Порушення питного режиму (особливо у дітей молодше 3 місяців).

Часом батьки не відразу за зовнішнім виглядом дитини можуть визначити, що у неї жар.

Рекомендації для батьків:
Якщо спостерігаються нижченаведені батькам відразу ж слід перевірити температуру:

• нетипова дратівливість;
• нетипова млявість;
• дитині жарко;
• безпричинний плач;
• прискорене дихання;
• сонливість;
• поганий настрій.
  Якщо дитина здатна самостійно озвучувати нижченаведені симптоми, батькам також в терміновому порядку слід виміряти температуру у дитини, якщо у неї спостерігається:
• відчуття жару і тремтіння;
• головний біль і ломота;
• порушення сну;
• втрата апетиту.

«Червона» лихоманка зустрічається найчастіше і є більш сприятливою.

Дитина при цьому гаряча на дотик, шкіра волога і рожева, може з'явитися рум'янець на щічках, ручки і ніжки теплі. Поведінка дитининайчастіше звичайна, незважаючи навіть на значне підвищення температури.

Всі необхідні умови при підвищеній температурі тіла і лікування дитини стандартні. Будуть описані нижче.

«Біла» лихоманка - більш важкий стан.

І вимагає початку лікувальних заходів при температурі 37,5 - 38 °С.

Поведінка дитини часто змінюється, вона стає млявою (іноді, навпаки, надмірно збудженою).

Шкіра бліда, суха, нігті і губи можуть бути синюваті. Ручки і ніжки прохолодні. Всі ці зміни відбуваються через те, що кровоносні судини спазмовані (звужені), а, отже, віддача тепла через них буде мінімальна.

Рекомендації для батьків:

Дії при даному типі лихоманки будуть наступні:

• проконсультуватися з лікарем педіатром для правильності Ваших подальших дій;
• дитині слід дати теплі напої;
• зігріти (одягнути тепліше, укрити ковдрою і ін.);
• категорично не можна робити обтирання через можливість виникнення ще більшого спазму судин;
• перед прийомом жарознижуючих препаратів обов'язково прийняти спазмолітики для того щоб зняти спазм гладкої мускулатури судин, і вони розширилися.

Фебрильні судоми - судоми, що виникають у дітей при підвищеній температурі тіла. Зазвичай вони трапляються у віці від 3 місяців до 5-ти років.

Такі судоми в переважній більшості випадків переростаються без наслідків, і в проміжках між епізодами високої температури ніякого обстеження та лікування дитина не потребує.

Фебрильні судоми не представляють небезпеки для життя і здоров'я дитини і не свідчать про те, що у дитини в майбутньому розвинеться епілепсія.

Причини виникнення фебрильних судом до кінця не вивчені, але одними з факторів їх розвитку є незрілість нервової системи і слабкість гальмівних процесів у головному мозку.

Важливим фактором розвитку фебрильних судом є спадкова схильність до судом.

Фебрильні судоми завжди виникають на фоні підвищеної температури (вище 38°С) і часто при швидкому її наростанні.

Рекомендації для батьків:

Допомога при фебрильних судомах в домашніх умовах:

• Забезпечити дитині оптимальне положення - на боку, з головою, опущеною трохи нижче тулуба.
• Звільнити дитину від зайвого одягу, забезпечити доступ свіжого повітря.
• Під час нападу категорично не можна вводити в рот будь-які предмети і діставати язик.
• До припинення фебрильних судом не можна залишати дитину одну або намагатися дати їй випити воду або проковтнути ліки.
• По закінченню судом дайте дитині жарознижуюче.

Більшість нападів закінчується самостійно протягом декількох секунд або хвилин.

Якщо судоми повторюються рідко і тривають менше 15 хвилин, ніякого іншого лікування проводити не потрібно. У випадку більш тривалих і частих фебрильних судом лікування буде проведено лікарями з бригади швидкої допомоги.

Надалі при будь-яких захворюваннях з підвищеною температурою знижувати її потрібно так само, як у дітей без фебрильних судом, орієнтуючись на самопочуття дитини. Встановлено, що раннє застосування жарознижуючих не зменшує ризик виникнення фебрильних судом.

Питання: збивати температуру чи ні - досить складне.

З одного боку, підвищення температури - ознака того, що організм бореться з хворобою, і зайвий раз в цей процес втручатися не потрібно. Справа в тому, що при підвищеній температурі організм ефективніше бореться з інфекцією, тому, без особливої необхідності, збивати її не слід. Винятком є ті випадки, коли дитина страждає неврологічним захворюванням (перебуває на обліку у невропатолога) або ж просто важко переносить температуру - тоді давати жарознижуючі засоби потрібно, починаючи з 37,5°С.

З іншого - сама по собі висока температура може бути небезпечною для дитини, особливо для маленької.

• У будь-якому випадку при високій температурі необхідно консультація лікаря педіатра.
• Не займайтеся самолікуванням!!!
• Тільки лікар може визначити причину підвищеної температури у Вашої дитини і призначити правильне лікування.

Існує дві радикальних думки:

• збивати (навіть невелику), якщо дитина почуває себе погано;
• не збивати до останнього, дозволяючи організму впоратися самому.

Більшість педіатрів вважають, що температуру не варто збивати до 38 градусів, а знижувати її необхідно в наступних випадках:

• температура вище 39°С;
• температура вище 38°С у дітей до 3-х років;
• утруднене дихання;
• хвороби нервової системи або відзначені раніше фебрильні судоми (судоми, що виникли на фоні високої температури);
• втрата рідини (блювота, пронос), а також відмова від пиття.

Рекомендації для батьків по наданню першої допомоги дитині з високою температурою:

• Якщо температура не перевищує 38 °С, і дитина нормально її переносить, то жарознижуючі засоби давати не потрібно.
• Якщо ж температура піднялася вище 38°С - слід дати дитині жарознижуючий, рекомендований лікарем. Для зовсім маленьких дітей краще використовувати ліки в свічках, старшим дітям можна давати препарат у вигляді сиропу.
• В жодному разі не використовуйте аспірин! Аспірин при вірусній інфекції (у дітей до 12 років) може викликати небезпечне ускладнення - синдром Рея.
• Обов'язково викличте лікаря, щоб визначити причину підвищення температури. Відзначайте симптоми, якими супроводжується підвищення температури - нежить, кашель, блювота, пронос, біль у голові, в животі, висип і т.д.
• Якщо у дитини почалися судоми або температура перевищує 40°С, терміново викликайте «Швидку допомогу», а до її приїзду дайте дитині жарознижуючий.
• Спробуйте вкласти дитину в ліжко. Почитайте їй цікаву книгу, подивіться мультфільми, пограйте в спокійні ігри. Хоча найкраще, щоб малюк поспав, відпочив, набрався сил.
• Годувати хворого малюка рекомендується легко засвоюваною їжею. Тимчасово виключіть з раціону м'ясо (особливо смажене), жирну, солодку і консервовану їжу.
• Багато поїть дитину - тоді з організму «вимиваються» токсини, що утворюються в процесі життєдіяльності вірусів. Найкраще - теплим чаєм з лимоном, малиною, теплим молоком з медом (якщо на нього немає алергії). Дуже корисні морси, компоти, соки, що містять вітамін С. Підходить також мінеральна вода, відвари трав, фруктові чаї.
• Регулярно провітрюйте кімнату і, по можливості, зволожуйте повітря. Температура повітря не повинна перевищувати 20-21 градуси.
• Не треба одягати на дитину «сто одежинок» і надмірно її закутувати. Ці заходи можуть привести до теплового удару, якщо температура підніметься до небезпечного рівня. Одягніть хвору дитину легко, укрийте пелюшкою або легкою ковдрою, щоб зайве тепло йшло безперешкодно.
• Не варто обтирати дитину оцтом, спиртом або обкладати холодними грілками. Спирт дуже добре вбирається через шкіру і може викликати отруєння дитячого організму.
• Якщо підвищена температура тримається більше 3-4 днів після початку лікування, необхідно повторно викликати лікаря, щоб скоригувати лікування.